Читати перипетії вчорашнього дня...

Як тільки починає світати пташки починають виспівувати прекрасних пісень, ніби оду цьому дню. Про таке можна тільки мріяти, прокидатись під спів виконаний вживу хору маленьких пташенят.

Сонце прокидається дуже рано, тому пару годин ми ще можемо подрімати, насолоджуватись відпочинком, повірити, що ми вже тут.

Сьогодні неділя, ми поснідали, розклали речі, познайомились із веселими сусідами-німцями та пішли знайомитись із Адріатичним морем.

Для початку травня море не таке вже й холодне. Перед тим як їхати сюди я прочитала поради, що необхідно брати спеціальне взуття для купання в Адріатичному морі, причина — тут дуже багато морських їжаків. Ми звісно вирішили, що то так жартують. Та коли чоловік вийшов з моря кульгаючи, бо він наступив на гострі камінці (так ми подумали спочатку) і при цьому текла кров із кожного пальця, виникло бажання зануритись з маскою, подивитись на підводний світ.

Отож, за пару днів, коли ми пірнали, то побачили так багато морських їжаків і всі вони знаходилися дуже близько від берегу. Ми зрозуміли, що люди не жартували про взуття, а навпроти застерігали бути обережними. Моя порада всім, хто планує відпочивати в цьому напрямку неодмінно беріть із собою спеціальне взуття.

Підводний світ там насичений різноманітними цікавими рибами, дуже багато крабів, а вздовж пірсу велика кількість мідій, яких ніхто не ловить (не порівняти із Кримом, де є люди, вже нічого подібного не побачиш, на жаль).

Цей день ми вирішили далеко нікуди не мандрувати, а більш досконало познайомитись із Поречем. Ми плавали, зробили прогулянку по Старому Місту вже вдень, пройшлись по красивій набережній.

З погодою під час всієї відпустки нам пощастило, ніби на замовлення світило не таке пекуче сонце. В Поречі дуже багато екзотичних дерев, тому за бажанням можна було сховатись в тінь, також безліч квітучих квітів, що надавало місту ще більш приголомшуючого вигляду.

Цікава деталь, коли ми їхали автобаном, то між двома дорогами серед невеликого бордюри були посаджені дикі троянди, які в цей період були в повному розквіті. Це виглядало шалено — така краса просто серед дороги!

Знову повторюся: хорвати викликають в мене лише повагу та білу заздрість, що в нас такого не має, на жаль.

Поступово ми почали розуміти хорватську та відповідати — майже хорватською:). Ми звернули увагу, що маркети працюють лише до 20.00. Тому ще вдень ми закупились різних продуктів: ікра баклажана, аджика місцева, паста (макарони, спагеті — з нашими не зрівняти по смаку та якості) італійська і за доступною ціною, молочні продукти також відрізняються за смаком.

В нас в номері була кухня: плита, холодильник, все необхідне кухонне приладдя, їсти готували собі самі, коли продукти якісні, то готуєш із бажанням, це навіть не втомлювало, а навпаки надихало на різні експерименти.

Також купували собі місцеве бочкове вино. Господиня крамниці - приємна жінка завжди давала продегустувати перед тим як купувати. То ми звикли як місцеві на сніданок бокал вина, на обід та вечерю. Жити так би завжди! Без турбот та думок про завтрашній день.

Ми помітили, що багато крамниць працює із великою перервою на обід-сієсту: з 12 до 18 години, потім працюють до 20.00 години. Люди нікуди не поспішають, просто живуть насолоджуючись сьогоднішнім днем (погляд збоку).