Читати перипетії вчорашнього дня...

Привіт місто Пореч! Місто нашої постійної дислокації. З автовокзалу ми попрямували шукати наші апартаменти. Як тільки ми перейшли через невеликий парк, ми побачили море.

Яке ти казкове Адріатичне море!

Нам люди (дуже привітні, добрі та щирі) показали, куди тримати курс, щоб вийти до наших апартаментів.

Ми вийшли на вулицю Ніколи Тесли, о, дуже велична людина, це ж саме його називають Володарем Блискавок!!! Він є національним героєм Хорватії та Сербії, так як народився у хорватському селищі Сміляни. Для мене він сильна та загадкова особистість.

Потім ми попали ніби в сосновий ліс на березі моря, а скільки тут пташок, і кожна витьохкує дуже красиву мелодію. Саме сонце сідало за море, птахи ніби його проводжали і домовлялись про побачення наступного ранку. А запах від соснового лісу - такий надихаючий на нові задуми, що хочеться дихати і насолоджуватись, то є прекрасно!

Непомітно ми підійшли спочатку до готелю "Загреб”, саме там знаходиться реєстрація для апартаментів "Pical”, познайомились із менеджером, сплатили вартість житла за 7 днів, взяли ключ від своїх апартаментів, дізнались, що ми також можемо користуватись всіма послугами готелю (басейн, ресторан, бар і т. д.), подякували.

Так як голод вже давав про себе знати, в нас було бажання чим швидше занести речі, вмитися та піти повечеряти. А потім зробити оглядини вечірнього міста.

Коли ми замовляли квитки, було прохання вказати побажання, я відмітила, щоб номер був з виглядом на море. Наші апартаменти були "on the top” (3-й поверх) із виглядом на море. Потім ми подякували (чайовими) менеджера, що врахували наше побажання. Апартаменти були у вигляді невеличких 3-поверхових будиночків із великим балконом.

Чоловік ходив із великим задоволенням розповідав, що де є, але голод не давав мені відчути всю красу, тому ми залишили речі і попрямували у пошуках вечері.

Вже почало вечоріти, засвітились ліхтарики, відблиски, яких поринали у море, на небі з' явився молодий місяць із слідом на морі. Відчуття, що ми попали в казковий світ!

Ми вийшли із апартаментів і пішли, туди, де світились ліхтарі, де вирувало життя. Стежка, яка вела вздовж моря, вивела нас до Старого Граду. Вулиці були людними, відчувалась святкова атмосфера, хоча це був звичайний день. Туристи та місцеві нікуди не поспішали спілкувались та насолоджувались життям.

Ми виснажені голодом, розуміли, що розглядати місто потрібно не голодними, тому зайшли в піцерію і зробили замовлення: кожному по великій піці (о, Італія, як добре, що ти знаходишся, тут поряд, ми це відчули смакуючи піцу) та по келиху місцевого пива. За приїзд! Будьмо!

Ну, звичайно, це інша справа, ми відчули справжнє полегшення. Тепер ми також гуляємо по Старому Місту, захоплено розглядаючи все навколо та щасливі, що вибрали саме це місто.

В Поречі нам подобається все! Центральна вуличка Старого Міста, така вузенька, від будинку до будинку зовсім невелика відстань, (отак би жити тут з сестрою чи подругою в різних будинках, підійти до вікна — поспілкуватись, коли виникає бажання:).

Саме Старе Місто вважається серцем міста, тут знаходиться все (ніби, Андріївський узвіз в Києві): Єфразїієва базиліка, крамниці, ресторації, кав'ярні. З іншої сторони Міста розміщено морський порт — багато туристичних корабликів та яхт відпочиваючих, які шукають романтичного відпочинку, без голосних дискотек та галасливих компаній.

Ми також встигли зайти в маркет купити їхніх національних продуктів.

На перший вечір ми вирішили знайомство із Поречем завершити і попрямували в свої покої.

О, як тут красиво! Тепер я також все бачу: окрема вітальня-їдальня, спальня, невеличка кухня та ванна кімната все необхідне є, чудово.

Нарешті приземляємось.

Заснули відразу. Солоденьких снів!

ЧИТАТИ ДАЛІ...