Читати перипетії вчорашнього дня...

Наступного ранку ми мали намір поїхати до Пули. Отож, вранці прийшли на вокзал, якраз якийсь автобус зачиняє двері і має рушати, читаємо, так, до Пули. Змахнувши рукою, двері відчиняються, о, чудово, сьогодні наш день. Квитки в касі ми купити не встигли, але то не проблема, водій підходить до нас, щоб ми придбали квитки (ціна - 58 кун) в нього .

Коли ми приїхали на вокзал Пули, подивились на карту, щоб зорієнтуватись де Старе Місто. Пула на відмінну від Пореча, Ровіня та Врсара дуже велике місто. Адже Пула саме більше місто Істрії, знаходиться на самому краї півострова.

По дорозі до Старого Міста ми побачили багато звичайних радянських будівель, багато людей та авто. Ми вже від такого шуму відвикли. Та коли перед нами постав величний Давньоримський амфітеатр (Колізей), зрозуміли, що недаремно сюди приїхали.

Вхід на територію Колізею коштує 40 кун. Ми обійшли повністю Колізей познімкували з усіх можливих ракурсів і попрямували далі шукати визначні пам'ятки міста.

Крізь велику старовинну арку ми попали на територію архітектурного музею: навколо стояли та лежали давні знахідки. Далі ми натрапили на вхід у тунель (штольня — було дуже весело й прикольно...) нам туди.

Відразу температура впала, тіло почало охолоджуватись, ще + зверху щось капало. Спочатку ми прямували за людиною з досвідом (мабуть, місцевий), але він так швидко та впевнено рухався, що ми його втратили з виду. Добре, що дорога — головна була єдиною, десь ми йшли хвилин 10, аж потім побачили світло. За допомогою тунелю вийшли в Старому Місті і хоч на дворі була спека наші тіла деякий час були прохолодними, приємно.

Потім пішли до Тріумфальної арки Сергія, від арки йдучи по центральній вулиці дійшли до Храма Августа (нині тут історичний музей), далі підійнялись до архітектурного музею (вхід на територію музею 40 кун), але з іншої сторони.

Під великим деревом зробили привал, щоб перекусити. Вперед. Вийшли на римський Форум, де колись відбувались бої гладіаторів. Присіли, перенеслися в те століття...так, були часи, одним рухом руки вирішувалась доля людини...

Після оглядин міста без проблем купили квитки на автобус і за 1 годину 40 хвилин нас зустрічав наш такий вже рідний та чарівний Пореч.