Мандруй сам! Подорожі самотужки

Хорватія. День 6: Плітвіцькі Озера. ВІДЕО

voyager — Thu, 30 Jun 2011 14:56:17 GMT

В домовлений час ми були біля готелю. Менеджер, що продав нам квитки також має підійти. Отож, вже минає 5, 10, 15, 20, 30-35 хвилин!! ні автобуса, ні менеджера. Починають з'являтись думки, на кшталт: Н-да ми попали, нас розвели!

Але хто це? О, так, це людина, в якої ми придбали квитки! Аж тут і автобус прибув. Можна розслабитись, чудово!

Автобус був повністю заповненим серйозними туристами. Отож, в дорогу! Їхали ми дуже довго, робили зупинку в містах Карловец та Пазін. Всю дорогу наш екскурсовод (хорват на ім'я Елвіс) розповідав про історію країни та окремих міст, намагався жартувати, підтримував теплу атмосферу.

Вся територія Плітвіцьких Озер знаходиться недалеко від кордону Боснії. Парк розташований на кордоні двох кліматичних зон: приморській та континентальної, тому з континентальними вітрами сюди постійно проникає вологе морське повітря. Озера парку (16 великих і безліч дрібних водойм) розділені на дві групи: Верхні та Нижні. Загальна площа озер - 217 га. Їх живлять п'ять річок: Корану, Црна, Бієль, Плітвіци і Рієчіца.

Плітвіцькі озера (Plitvička jezera) — одне з небагатьох місць на нашій планеті, де кожен рік народжуються нові водоспади, що пов'язано з вапняковим походженням місцевих гір. Листя, які впали у воду і гілля з дерев, які ростуть поряд швидко покриваються кальцефілами (так звані "крейдяні рослини”), які, відмираючи, кам'яніють і утворюють тверді відкладення та перекривають річки. Вода, поступово розмиває подібні "дамби”, утворює нові водоспади.

Коли ми прибули до входу на Озера, то побачили велику кількість людей з усього світу. Мені сподобались жінки — японки, коли я їх побачила в жіночій вбиральні. Вони такі маленькі та чепурненькі, вже їм так років за 50, а все ще губи підмальовують, очі фарбують, красуні — одним словом.

Поки наш гід пішов за квитками, ми мали 20 хвилин, щоб перекусити. Потім він нас покликав до стенду із загальною картою Озер. Там існує 5 маршрутів-екскурсій, нам показали, яким маршрутом ми будемо рухатись.

І так ми пройшли контроль, проходимо кроків 10 і чуємо сильний потік води. Це було вражаюче видовище! На декілька секунд стоїш і завмираєш від задоволення. Так як ми опинилися на містку перед нами відкривалась казкова панорама: попереду нас був такий високий водоспад, а знизу багато озер більших та менших. Неймовірна краса! Маршрут лише починався. Початок нам сподобався.

Бажаючі зупинились, щоб зробити світлини - прекрасної роботи матінки-природи. Йдемо вниз по спеціальному дерев'яному містку (він хоч і без перил, але широкий, тому зручний), відразу за скелею відкривається шалений вигляд. Словами не описати та звук, який лунає навколо не передати. Відчуття, що попали в світ казки, де навколо все не справжнє. І тут знову висловлюю свою повагу до хорватів, що зберегли та бережуть таку КРАСУ!

Ми попрямували далі. Наш погляд постійно зупинявся на побаченому. Багато озер створені каскадами, навколо смерекові та букові ліси, в озерах за рухом людей постійно пливли риби — форелі, якщо над водою помахати рукою вся зграя тут як тут, мабуть, їсти постійно хотіли). Дуже багато красивих рослин ростуть навколо озер, вода в озері така зеленувато-прозора, кришталева, видно все до самого дна.

Так йдучи по містку до нових озер, ніби відкривається друге дихання: дихаєш і насолоджуєшся, заряджаєшся позитивною енергетикою, головне, щоб на довше її вистачило:).

Далі по маршруту ми мали перетнути озеро на поромі, що ми й робимо (із квитками можна плавати на поромі та трамваї необмежену кількість поїздок). Тепер можна спостерігати за всім просто з лавки, ноги відпочивають, тіло та душа отримують насолоду. Перебування на території заповіднику додає натхнення та оптимізму.

ДАЛІ БУДЕ ...

Хорватія. День 5: Пореч - relax. ВІДЕО

voyager — Thu, 30 Jun 2011 14:48:59 GMT

Читати перипетії вчорашнього дня...

Вранці, поснідавши йдемо з'ясовувати чи можемо ми без візи попасти на кораблю до Венеції:

Dobar dan!
Dobar dan!
Možemo li ići na izlet u Veneciju bez vize?
Візу потрібно робити в Україні.
Можливо, транзитна?
Ні, потрібна шенгенська віза, на жаль.

Ну значить, цей раз - не доля, будемо мати на увазі, що з Пореча також можна попасти до Венеції на шару 399 кун (акція — саме зараз!). Взагалі-то, Венеція в наші плани не входила, тому ми зовсім не засмутилися.

Куди я дуже хотіла б поїхати, то це до Плітвіцьких озер. Але, коли вишукувала в інтернеті про озера, то всі писали, що туди дуже не зручно добиратись, хіба що на своєму авто. Рейсові автобуси ходять так не зручно: туди дуже пізно прибувають, а назад їдуть дуже рано. Дивно.

Потім все ж вирішили підійти до екскурсійного столику (ми прихильники вільних та самостійних мандрів: куди йти, та коли... - виходу не було) та розпитати чи мають вони екскурсію до Плітвіцьких озер:

Так є, але для російськомовних на інший день. В неділю.
Але ми ж не російськомовні. Нам не потрібен російськомовний гід. Ми з України!
О, так, але...
Завтра (п'ятниця) нам підходить найкраще. В неділю ми вже будемо в Україні.

Наша відпустка так плавно добігає до свого завершення.
Добре, на завтра є екскурсія, але для англомовної групи, тому Вам потрібно не проговориться.
О, yes! No problem!

Ми сплатили за екскурсію до Плітвіцьких Озер по 550 кун. В цю суму входить:

дорога на комфортабельному автобусі + гід;
вхід до Озер (110 кун);
обід (напої сплачуєш самостійно).

Домовились о 7.40 ранку бути біля готелю Pical. Чудово, а тепер можна розслабитись, поплавати в басейні. Навколо басейну людей багато — лише засмагають, ніхто не плаває. Здорово, ми будемо плавати єдині із коханим! Насолода!

Цілий день ми провели в Поречі: басейн, обід, море, Старе Місто.

ЧИТАТИ ДАЛІ...

Хорватія. День 4: Пула. ВІДЕО

voyager — Thu, 30 Jun 2011 14:39:00 GMT

Читати перипетії вчорашнього дня...

Наступного ранку ми мали намір поїхати до Пули. Отож, вранці прийшли на вокзал, якраз якийсь автобус зачиняє двері і має рушати, читаємо, так, до Пули. Змахнувши рукою, двері відчиняються, о, чудово, сьогодні наш день. Квитки в касі ми купити не встигли, але то не проблема, водій підходить до нас, щоб ми придбали квитки (ціна - 58 кун) в нього .

Коли ми приїхали на вокзал Пули, подивились на карту, щоб зорієнтуватись де Старе Місто. Пула на відмінну від Пореча, Ровіня та Врсара дуже велике місто. Адже Пула саме більше місто Істрії, знаходиться на самому краї півострова.

По дорозі до Старого Міста ми побачили багато звичайних радянських будівель, багато людей та авто. Ми вже від такого шуму відвикли. Та коли перед нами постав величний Давньоримський амфітеатр (Колізей), зрозуміли, що недаремно сюди приїхали.

Вхід на територію Колізею коштує 40 кун. Ми обійшли повністю Колізей познімкували з усіх можливих ракурсів і попрямували далі шукати визначні пам'ятки міста.

Крізь велику старовинну арку ми попали на територію архітектурного музею: навколо стояли та лежали давні знахідки. Далі ми натрапили на вхід у тунель (штольня — було дуже весело й прикольно...) нам туди.

Відразу температура впала, тіло почало охолоджуватись, ще + зверху щось капало. Спочатку ми прямували за людиною з досвідом (мабуть, місцевий), але він так швидко та впевнено рухався, що ми його втратили з виду. Добре, що дорога — головна була єдиною, десь ми йшли хвилин 10, аж потім побачили світло. За допомогою тунелю вийшли в Старому Місті і хоч на дворі була спека наші тіла деякий час були прохолодними, приємно.

Потім пішли до Тріумфальної арки Сергія, від арки йдучи по центральній вулиці дійшли до Храма Августа (нині тут історичний музей), далі підійнялись до архітектурного музею (вхід на територію музею 40 кун), але з іншої сторони.

Під великим деревом зробили привал, щоб перекусити. Вперед. Вийшли на римський Форум, де колись відбувались бої гладіаторів. Присіли, перенеслися в те століття...так, були часи, одним рухом руки вирішувалась доля людини...

Після оглядин міста без проблем купили квитки на автобус і за 1 годину 40 хвилин нас зустрічав наш такий вже рідний та чарівний Пореч.

А що буде завтра? Подумаємо про це завтра!Вже так мало залишається часу, але ж ми побували скрізь, де планували, ну майже скрізь.

ЧИТАТИ ДАЛІ...

Хорватія. День 3: Пореч. Зелена Лагуна. ВІДЕО

voyager — Thu, 30 Jun 2011 14:34:19 GMT

Читати перипетії вчорашнього дня...

Наступного ранку ми зайшли на місцевий базар за продуктами. Вирішили купити на обід: молоду картоплю, свіжі помідори, салати, свіже рибне філе (дуже смачне), а на десерт: полуницю, черешні та виноград. Все це ми придбали за доступними цінами, а головне отримали якість, чого не дочекаєшся від наших українських продуктів саме в цей період.

Після обіду вирішили зробити прогулянку на екскурсійному трамваї, який прямував із центру міста до Зеленої лагуни (назва дуже заманлива), нам туди. Вартість поїздки в одному напрямку 15 кун.

Весь маршрут тривав вздовж моря, по сосновому лісі, їхали ми дуже довго, навіть, пару раз зійшли раніше ніж потрібно, то добрі водії посміхаючись казали, що це ще не наша зупинка. І знову ми їхали-їхали. Краєвиди відкривались неперевершені: сосни, море, багато інших лагун (але нам до Зеленої), спів пташок і так всю дорогу. Лише одна ділянка дороги була з виглядом на оливковий сад. Дерева були доглянутими та молодими. Також проїздили досить багато готелів та апартаментів на любий смак та гаманець.

Ось, і вона, нарешті — Зелена Лагуна. І справді зелена! Море таке чисте-чисте. Думали пірнати з маскою, але вода така не тепла, що довго не поплаваєш. Після купання в морі відчуваєш себе підбадьореною. Дуже гарний готель знаходиться на території Зеленої Лагуни. Поплавали, прогулялись навколо та вирішили пора повертатись назад, до наших трохи скромніших апартаментів.

Назад ми пішли пішки, так як трамвай нещодавно поїхав. На зворотньому шляху ми зустріли трамвай, який нас завіз до Лагуни, але вони їхали в іншому напрямку, тому водії лише засигналили, а ми помахали.

ЧИТАТИ ДАЛІ...

Хорватія. Хорватія. День 2: Пореч - Ровінь - Врсар - Лім Фіорд - Пореч. ВІДЕО

voyager — Thu, 30 Jun 2011 14:26:08 GMT

Читати перипетії вчорашнього дня...

Другого ранку ми поснідали та вирушили на заплановану екскурсію. Погода була чудовою, вже всі були в зборі. Капітан та його помічник запросили всіх на борт, можна було вирушати — вперед за пригодами. На іншій зупинці до нас приєдналась ще одна група (німці).

Коли ми пливли, то нам зустрічались багато невеликих островів, на яких не було жодної людини, така собі — Земля обітована. Море мало такий світло-зелений насичений колір, дуже красиве. Краєвиди відбувались захоплюючі: безліч різноманітних лагун, соснові ліси були посаджені на кілометрові відстані та дуже близько до моря, тому для відпочиваючих тінь була завжди.

Першу зупинку ми зробили в місті Ровінь. Домовились, що за 2 години всі повернуться до корабля і розійшлись хто — куди. Коли ми лише запливали в місто, було таке відчуття, що ми знаходимося у Венеції. Будинки розташовані вздовж моря без суші, стіна будинку і відразу море. Дуже цікаво.

Так само як і Пореч, Ровінь має Старе Місто.

На самій вершині Міста знаходиться Кафедральний собор святої Євфімії з 62 - метровою дзвіницею, яка виконана в стилі бароко. Базиліка відновлена в період між 1725 та 1736 роками. Щороку 16 вересня в Ровіні проходить паломництво на честь святої Євфимії, куди приїздять багато тисяч віруючих зі всієї Європи.

Такими ж невеликими вулицями Старого Міста ми дійшли до собору. Краєвид відкривався приголомшуючий: море, сосни, місто. Зайшовши до базиліки в центрі - побачили саркофаг із тілом великомучениці Євфимії, далі є сходи, які ведуть на дзвіницю (ціна - 10 кун), куди ми вирішили підійнятись.

Дзвіниця собору — найвища в Істрії, висота мідної статуї складає 4,7 метра. Із вершини дзвіниці нам відкрилась захоплююча панорама, від якої затамувавши подих спостерігаєш за життям Старого Міста.

Розглядаючи Місто з вершини пташиного польоту тіло розслабилось, аж раптом як "грім серед ясного неба” починають виконувати свою щоденну роботу дзвони:

- Бум-бам-бум-бам-бум... дуже голосно і так декілька хвилин.

Відчуття важко описати, але потім звикаєш.

Спускались ми до центру з іншої сторони Міста, тут так само багато різноманітних кав'ярень та крамничок, де ми придбали собі листівку та магніт на згадку про Ровінь.

Ми йшли не поспішаючи розглядаючи старі будівлі, які були пофарбовані в різні яскраві кольори, дивлячись на таке, то смуток зникає, залишається лише радість та приємна посмішка. На базарі продають яскраві, запашні, красиві квіти — я роблю світлини, бажаючи зафіксувати красу на згадку: Зупинися мить, ти — чарівна!

В домовлений час всі повертаються на борт кораблика. Лишається метрів 100, бачимо, що капітан махає нам руками, щоб ми прискорили свій темп, отож, ми побігли:

Що сталось?
Все гаразд! Обід вже на столі, всі чекають лише вас.
Просимо пробачення.
Захекані займаємо свої місця біля сімейної пари та двох бабунь із дідусем:
Смачного!

Щоб бесіда була ще більш приємною всім на стіл ставлять глечики з вином. Капітан - офіціант розносить всім дуже ситий обід: риба-гриль, м'ясо, салат, рибні сосиски + вина скільки бажаєш. О, ми вже чудово розуміємо своїх сусідів-німців, а вони нас:):

О, ви з Ukrainy!
За знайомство!
Будьмо!
За українських капіталістів! - виголошує тост капітан.

Під час обіду нас всю дорогу супроводжували голодні чайки, вони чули запах риби. Хто хотів міг годувати чайок хлібом або головами від риби, таке відчуття ніби ти учасник екстрім — шоу:

"Годування дуже голодних чайок”.

Далі ми запливли в Лім-фьорд — вузька затока, що тягнеться углиб суші на декілька кілометрів, а також бачили Пазінську та Баредінську карстові печери.

Далі наша зупинка була в тихенькому привітному місті Врсар. Зійшовши на суходіл ми попрямували вузенькими вуличками до церкви святого Мартина. Навколо була тиша та спокій. Сам Врсар має дуже багато приватних будинків, але людей ми зустріли дуже мало. Прогулянка по місту тривала 1,5 години, в домовлений час всі повернулись до кораблика, щоб продовжувати мандрівку. Кораблик прямував далі. За пару годин ми пришвартувались до берегу Пореча. Happy end!

На сьогоднішній день знайомство із Істрієї підходило до завершення. Ми отримали масу задоволення від цієї подорожі морем. Море було шаленим та недосяжним.

ЧИТАТИ ДАЛІ...

Хорватія. День 1: Знайомство з Поречем.

voyager — Thu, 30 Jun 2011 14:20:33 GMT

Читати перипетії вчорашнього дня...

Як тільки починає світати пташки починають виспівувати прекрасних пісень, ніби оду цьому дню. Про таке можна тільки мріяти, прокидатись під спів виконаний вживу хору маленьких пташенят.

Сонце прокидається дуже рано, тому пару годин ми ще можемо подрімати, насолоджуватись відпочинком, повірити, що ми вже тут.

Сьогодні неділя, ми поснідали, розклали речі, познайомились із веселими сусідами-німцями та пішли знайомитись із Адріатичним морем.

Для початку травня море не таке вже й холодне. Перед тим як їхати сюди я прочитала поради, що необхідно брати спеціальне взуття для купання в Адріатичному морі, причина — тут дуже багато морських їжаків. Ми звісно вирішили, що то так жартують. Та коли чоловік вийшов з моря кульгаючи, бо він наступив на гострі камінці (так ми подумали спочатку) і при цьому текла кров із кожного пальця, виникло бажання зануритись з маскою, подивитись на підводний світ.

Отож, за пару днів, коли ми пірнали, то побачили так багато морських їжаків і всі вони знаходилися дуже близько від берегу. Ми зрозуміли, що люди не жартували про взуття, а навпроти застерігали бути обережними. Моя порада всім, хто планує відпочивати в цьому напрямку неодмінно беріть із собою спеціальне взуття.

Підводний світ там насичений різноманітними цікавими рибами, дуже багато крабів, а вздовж пірсу велика кількість мідій, яких ніхто не ловить (не порівняти із Кримом, де є люди, вже нічого подібного не побачиш, на жаль).

Цей день ми вирішили далеко нікуди не мандрувати, а більш досконало познайомитись із Поречем. Ми плавали, зробили прогулянку по Старому Місту вже вдень, пройшлись по красивій набережній.

З погодою під час всієї відпустки нам пощастило, ніби на замовлення світило не таке пекуче сонце. В Поречі дуже багато екзотичних дерев, тому за бажанням можна було сховатись в тінь, також безліч квітучих квітів, що надавало місту ще більш приголомшуючого вигляду.

Цікава деталь, коли ми їхали автобаном, то між двома дорогами серед невеликого бордюри були посаджені дикі троянди, які в цей період були в повному розквіті. Це виглядало шалено — така краса просто серед дороги!

Знову повторюся: хорвати викликають в мене лише повагу та білу заздрість, що в нас такого не має, на жаль.

Поступово ми почали розуміти хорватську та відповідати — майже хорватською:). Ми звернули увагу, що маркети працюють лише до 20.00. Тому ще вдень ми закупились різних продуктів: ікра баклажана, аджика місцева, паста (макарони, спагеті — з нашими не зрівняти по смаку та якості) італійська і за доступною ціною, молочні продукти також відрізняються за смаком.

В нас в номері була кухня: плита, холодильник, все необхідне кухонне приладдя, їсти готували собі самі, коли продукти якісні, то готуєш із бажанням, це навіть не втомлювало, а навпаки надихало на різні експерименти.

Також купували собі місцеве бочкове вино. Господиня крамниці - приємна жінка завжди давала продегустувати перед тим як купувати. То ми звикли як місцеві на сніданок бокал вина, на обід та вечерю. Жити так би завжди! Без турбот та думок про завтрашній день.

Ми помітили, що багато крамниць працює із великою перервою на обід-сієсту: з 12 до 18 години, потім працюють до 20.00 години. Люди нікуди не поспішають, просто живуть насолоджуючись сьогоднішнім днем (погляд збоку).

Гуляючи на набережній нас зацікавила поїздка на кораблику "Santa Marija”. Поїздка починалась о 10 годині ранку і тривала до 17 години за маршрутом: Пореч — Врсар (зупинка 1,5 години) — Лім - фьорд — Ровінь (зупинка 2 години) — Пореч + обід входить у вартість квитка (180 кун за одного). Ми планували поїхати до Ровіня на автобусі, але коли побачили, що є інша можливість туди попасти, то вирішили нею скористатись. Сплатили по 50 кун як аванс, (щоб могли закупити риби на обід), отримали квитки і домовились на 9.40 на завтра (понеділок — 9 травня) бути на причалі.

ЧИТАТИ ДАЛІ...

Хорватія. Пореч. ВІДЕО

voyager — Thu, 30 Jun 2011 14:15:31 GMT

Читати перипетії вчорашнього дня...

Привіт місто Пореч! Місто нашої постійної дислокації. З автовокзалу ми попрямували шукати наші апартаменти. Як тільки ми перейшли через невеликий парк, ми побачили море.

Яке ти казкове Адріатичне море!

Нам люди (дуже привітні, добрі та щирі) показали, куди тримати курс, щоб вийти до наших апартаментів.

Ми вийшли на вулицю Ніколи Тесли, о, дуже велична людина, це ж саме його називають Володарем Блискавок!!! Він є національним героєм Хорватії та Сербії, так як народився у хорватському селищі Сміляни. Для мене він сильна та загадкова особистість.

Потім ми попали ніби в сосновий ліс на березі моря, а скільки тут пташок, і кожна витьохкує дуже красиву мелодію. Саме сонце сідало за море, птахи ніби його проводжали і домовлялись про побачення наступного ранку. А запах від соснового лісу - такий надихаючий на нові задуми, що хочеться дихати і насолоджуватись, то є прекрасно!

Непомітно ми підійшли спочатку до готелю "Загреб”, саме там знаходиться реєстрація для апартаментів "Pical”, познайомились із менеджером, сплатили вартість житла за 7 днів, взяли ключ від своїх апартаментів, дізнались, що ми також можемо користуватись всіма послугами готелю (басейн, ресторан, бар і т. д.), подякували.

Так як голод вже давав про себе знати, в нас було бажання чим швидше занести речі, вмитися та піти повечеряти. А потім зробити оглядини вечірнього міста.

Коли ми замовляли квитки, було прохання вказати побажання, я відмітила, щоб номер був з виглядом на море. Наші апартаменти були "on the top” (3-й поверх) із виглядом на море. Потім ми подякували (чайовими) менеджера, що врахували наше побажання. Апартаменти були у вигляді невеличких 3-поверхових будиночків із великим балконом.

Чоловік ходив із великим задоволенням розповідав, що де є, але голод не давав мені відчути всю красу, тому ми залишили речі і попрямували у пошуках вечері.

Вже почало вечоріти, засвітились ліхтарики, відблиски, яких поринали у море, на небі з' явився молодий місяць із слідом на морі. Відчуття, що ми попали в казковий світ!

Ми вийшли із апартаментів і пішли, туди, де світились ліхтарі, де вирувало життя. Стежка, яка вела вздовж моря, вивела нас до Старого Граду. Вулиці були людними, відчувалась святкова атмосфера, хоча це був звичайний день. Туристи та місцеві нікуди не поспішали спілкувались та насолоджувались життям.

Ми виснажені голодом, розуміли, що розглядати місто потрібно не голодними, тому зайшли в піцерію і зробили замовлення: кожному по великій піці (о, Італія, як добре, що ти знаходишся, тут поряд, ми це відчули смакуючи піцу) та по келиху місцевого пива. За приїзд! Будьмо!

Ну, звичайно, це інша справа, ми відчули справжнє полегшення. Тепер ми також гуляємо по Старому Місту, захоплено розглядаючи все навколо та щасливі, що вибрали саме це місто.

В Поречі нам подобається все! Центральна вуличка Старого Міста, така вузенька, від будинку до будинку зовсім невелика відстань, (отак би жити тут з сестрою чи подругою в різних будинках, підійти до вікна — поспілкуватись, коли виникає бажання:).

Саме Старе Місто вважається серцем міста, тут знаходиться все (ніби, Андріївський узвіз в Києві): Єфразїієва базиліка, крамниці, ресторації, кав'ярні. З іншої сторони Міста розміщено морський порт — багато туристичних корабликів та яхт відпочиваючих, які шукають романтичного відпочинку, без голосних дискотек та галасливих компаній.

Ми також встигли зайти в маркет купити їхніх національних продуктів.

На перший вечір ми вирішили знайомство із Поречем завершити і попрямували в свої покої.

О, як тут красиво! Тепер я також все бачу: окрема вітальня-їдальня, спальня, невеличка кухня та ванна кімната все необхідне є, чудово.

Нарешті приземляємось.

Заснули відразу. Солоденьких снів!

ЧИТАТИ ДАЛІ...

Хорватія. Істрія

voyager — Thu, 30 Jun 2011 14:09:39 GMT

Читати перипетії вчорашнього дня...

Доброго дня, славна країна Хорватія!!!

Проходимо контроль: "smile” — ми з миром;) В паспорті нова печатка: прибули.

Знайшли свій багаж. При виході помітили касу "Zagrebačke banke", вирішили частину валюти (200 євро та 300 доларів) обміняти на їхню валюту (куни). Цей банк має гарний курс.

Далі міркували куди їхати.

Ще в Києві я знайшла інформацію, що з аеропорту Загреба до автовокзалу можна доїхати на спеціальних рейсових автобусах, які їздять кожні 30 хвилин, ціна — 30 кун (десь 45 грн.).

Тому ми думали так і їхати, але як вже вийшли з терміналу, то прямо перед виходом побачили маршрутний автобус: Загреб — Рієка. Довго не думаючи, у водія дізнались (ми розмовляли: англійською, українською та хорватською і він нас прекрасно розумів), коли їдемо та скільки коштує (150 кун з людини). Чудово! Вирушаємо!

Перше знайомство з Хорватією почалося через вікно автобуса. З першого погляду і не скажеш, що ще 17 років тому тут була війна.

Ми їхали по чудовій дорозі, в сам Загреб ми не заїздили, тому не бачили пострадянських будівель. Нам відразу відкрилися прекрасні краєвиди, навколо чистота таке відчуття, що ми попали в Європу. Чого варті лише тунелі, ми так зрозуміли, що вони є лише на платних дорогах (автобанах), особливо запам'ятався тунель "Учка”, який має в довжину 5000метрів. Їдеш так довго-довго, аж тут - світло в кінці тунелю.

Молодці хорвати за такий невеликий проміжок часу все досконало та організовано облаштували, є в кого вчитись нашим можновладцям.

Ще мені дуже сподобалось, що кожен тунель та кожен міст! має назву. Також відчувається бережне ставлення хорватів до природи (флори та фауни).

При спогляданні краєвидів через вікно минув час і ми прибули до Рієки. Кінцева зупинка - автовокзал. З першого погляду важко зрозуміти, що це автовокзал: стоїть пару автобусів ніби на автобусній зупинці, самого приміщення автовокзалу ми так і не знайшли, лише побачили вхід в невеличке приміщення, де продаються квитки.

Так, це ми помітили в усіх містах, де ми будемо мандрувати: проблеми з автовокзалами, якщо вони навіть були, то в дуже поганому стані. Можливо, їхні можновладці вже працюють над вирішенням цієї проблеми.

Ми купили квиток до Пореча (80 кун). Комфортний автобус із кондиціонерами та всіма зручностями. Спостерігаємо при виїзді з Рієки багато фанатів з однієї сторони, а з іншої прямо біля моря велике футбольне поле, сьогодні буде футбол.

Наш маршрут прямував по автобану, крізь тунелі, навколо все така ж чистота та порядок. За 1 годину 30 хвилин ми доїхали до Пореча.

ЧИТАТИ ДАЛІ...

Хорватія. Виліт з України

voyager — Thu, 30 Jun 2011 13:57:46 GMT

Читати перипетії вчорашнього дня...

Коли вже лишалось пару днів до вильоту ми довго вагались, що брати з собою в багажне відділення. Рідні радили взяти з собою сала чи ковбаси, там пригодиться, так, то так, але нам було невідомо чи дозволять провезти все це через кордон. Отож, вирішили не ризикувати.

Лише потім, коли без проблем та без перевірки здали свій багаж, зрозуміли, що можна було брати все, (в міру дозволеного — офіційно), що бажаєш. Наступного разу будемо знати. Головне щоб на людину багаж мав вагу не більше 20 кг.

Ми були свідками такої історії. Перед нами стояла жінка й здавала свій багаж, то коли поставила чемодани (2 шт) на ваги, на екрані висвітлилось 400 кг, їй повідомили, що потрібно в касу сплатити 200$ за перевищення ліміту дозволеної ваги. Вона звісно довго фиркала, махала руками, обурювалася, але коли сказали, що на її літак закінчується посадка, щоб оперативніше вирішувала летіти чи лишатись тут і "кукувати” на своїх чемоданах , то була змушена йти в касу й сплачувати.

Отож, за пару днів ми з'ясували що до Борисполя можна доїхати автобусами "Політ”, які стартують з метро "Вокзальна” (25 грн) і їдуть через метро "Харківська” (20 грн). Так як водій не міг нам повідомити точний інтервал між автобусами :від 30 — до 40 хвилин - приблизно казав він. Ми вже мали бути о 6 годині ранку в аеропорту, тому думаємо, щоб не спізнитись на довгоочікуваний рейс ми попросили родича підвезти нас до аеропорту на авто.

За добу до вильоту, як нам і радили ми вибрали собі місця біля вікна:) та роздрукували посадочні талони. Дали останні вказівки рідним по квартирі, щоб не забували поливати вазони. І вперед!

7 травня 2011 року о 5 годині ранку в Києві була сильна злива, було холодно та неприємно. Ми одягнули на себе куртки-дощовики і вирушили.

В авто я промовила вголос: - Не плач за нами, Україно, ми неодмінно повернемось!

Чесно кажучи я завжди маю далеку надію виїхати із України, так як сумно спостерігати, що відбувається і далі все гірше і гірше. Від природи ми маємо все: родючі землі, гори, моря, але не маємо гарного хазяїна для нашої неньки України. І тут "Остапа понесло”...Так, це вже твір на іншу тему, повертаюсь у необхідне русло.

Як я вже писала, що ми без проблем та черги здали багаж, при пред'явленні посадочних талонів нам дали оригінали квитків і ми попрямували до відповідних воріт. Пройшли контроль - "smile” все чудово! Ми все ближче наближались до мети.

Піднімаючись на борт літака нас вітали капітан та його команда. Зручно приземлилися ми почали набирати висоту.

Стюардеси провели показову інструкцію, що робити у непередбачуваному випадку. Так, думки були різні, важко собі уявити, що відчувають люди, коли літак стає некерованим. Пригадались слова пісні Сурганової "Рейс 612”... Знаю, про таке думати не варто та все ж такі думки були.

Якось так плавно, мабуть, щоб відволікти таких як я від поганих думок нам подали на вибір: вода — сік, потім принесли ситний сніданок і чай — каву. Поснідавши, ми не помітили як минув час, і капітан літака дав знати, що ми знаходимося над територією Австрії. Вже, так швидко?!!! Відень нас зустрів сонячною погодою.

Наш політ тривав майже 2 години, але, так як часовий поліс у Відні на 1 годину назад, то ми ще й виграли цілу годину, то чудово! Ми маємо більше часу пізнати нам невідому досі країну.

Коли наш літак приземлився у Відні, ми перейшли в транзитну зону в очікуванні наступної посадки до Загребу. Прилетіли ми о 8.20 годині ранку, а наступний рейс мав бути о 12.55, то ми мали достатньо вільного часу, щоб відпочити (подрімати), пообідати (бутербродами, які взяли з собою в літак:) та просто побродити по Duty free - прицінитися що по чім (ціни там на товар без ПДВ, справді дешево).

За годину до вильоту ми почали рухатись до своїх воріт, щоб пройти контроль: "smile — no problem”!

Тут було вже людей не так багато. Да, навіть не потрібно було прислухатись, щоб почути, що біля кав'ярні, купують пиво ціла компанія росіян, які ймовірно були вболівальниками своєї команди з хокею. Саме за день перед цим грали збірні Росії та Австрії, росіяни програли. Тому вболівальники заливали своє "горе” пивом, все то відбувалось дуже голосно + декілька разів по гучномовцю оголошували: по — прізвищу кожного підійдіть до певних воріт, бо вже закінчується посадка на рейс Відень — Санкт Петербург. Почули вони вже тоді, коли до кондиції дійшли, схаменулись, за сумки і побігли.

Без затримки розпочалася наша посадка на літак. З "МАУ” ми летіли на боїнгу 737, а тепер на рпрволс, різниця звісно відчувалась. Літак був менший та дуже голосно гудів весь політ, ще можливо, що ми не так високо підіймались (тоді - до 10 000 м.).

Після інструктажу нам принесли на вибір: вода — сік, чай — кава. Випили. Почали лише звикати до гудіння літака, як командир екіпажу повідомляє, що ми вже йдемо на посадку до аеропорту Загреба.

Невже!!! Ура! Політ наш тривав 55 хвилин. Приземлятись на таких маленьких літаках було теж екстремально, але Слава Богу, все чудово. Ми відчули під ногами землю.

ЧИТАТИ ДАЛІ...

Хорватія. Підготовка до поїздки

voyager — Thu, 30 Jun 2011 13:48:23 GMT

Читати перипетії вчорашнього дня...

Для нас це була перша поїздка за кордон, тому підготовка відбулася все ретельно зважуючи. Прочитавши багато відгуків про відпочинок в Хорватії, було зрозуміло, що наш маршрут має пролягати до півострову Істрії, адже саме там, де море, там маю бути я;). Також, зрозуміли, що до Дубровніка ми не маємо ніякого бажання їхати;). Вже ставало приємніше, коли ми хоч і приблизно, але визначились із маршрутом.

Потім зайшли на досить зручний сайт http://www.booking.com, щоб вибрати житло, в якому будемо жити під час відпустки. Так, як ми без свого авто поки мандруємо, то вирішили зупинитись в одному місті, щоб дійсно відпочивати.

Отож, сезон відпусток ще не почався, людей було не багато, то ми вибрали собі апартаменти Pical (

http://www.booking.com/hotel/hr/apartments-pical.html?aid=327345&label=postbooking_confemail#availability_target

в місті Пореч, за цілком доступною ціною.

Спочатку ми планували бути там 7 днів і + 1 день ще не знали, де ночувати, я думала на березі моря, але....Так, ми все - таки забронювали номер в готелі на одну ніч в Загребі. Але потім добре зваживши всі "за” та "проти” вирішили анулювати номер в Загребі і потім про це не пошкодували.

Отже, 10 березня, ми отримали лист-підтвердження, що бронювання в апартаментах Pical пройшло успішно.

Другий важливий крок зроблено!

Куди ми їдемо вже було вирішено. Тепер лишився важливий момент на чому добиратись до Хорватії. Було два варіанти: потяг або літак. Дізнаюсь про потяг, але розуміємо, що ціна не така, щоб і дешева, та + їхати потрібно дуже довго. Так, літаки... Авіакомпаній багато, але нам, щоб і недорого і з комфортом:) Знаходимо цікавий варіант за 4700грн. (квитки туди й назад на двох осіб), це саме те, що нам підходить! Але це не прямий рейс до Загребу, а з пересадкою: Київ — Відень (МАУ) на 7.05 (вперед) — 15.05 (назад); Відень — Загреб (Austrian Airlines) . Виходить, що ціна шара))

Третій крок до мети зроблено!

Такий важливий нюанс, якщо бронювання апартаментів можна анулювати в любий момент, головне встигнути за два дні до дати заїзду, то при замовленні квитків кошти з картки знімають відразу і повернути квитки вже неможливо, про це звісно попереджають.

Ми замовили квитки на літак через інтернет, отримали лист-підтвердження та електроні квитки. Також в call — центрі дізнались, що за добу до вильоту літака ми можемо самі собі роздрукувати посадочні талони та вибрати місця, які бажаємо (звичайно, біля вікна;). Із роздрукованими талонами не потрібно стояти в черзі, все швидко та зручно, раджу всім.

Що ж виходить, що все зроблено, щоб:

дізнатись, яка вона Хорватія;
поплавати в Адріатичному морі (саме чисте море в Європі!).

Залишилось лише, щоб час минув (десь 1,5 місяця) швидше....А час він такий минає дуже швидко.

Отож, ми вже були проінформовані із розкладом автобусів, знали коли, куди та за скільки, завдяки цим сайтам:

http://www.akz.hr/vr/voznired.aspx

http://www.plesoprijevoz.hr/schedulezg.htm

http://www.autotrans.hr/index.php?c=timetable

http://www.tourua.com/ru/maps/world_maps/full_map-19.html

http://www.autobusni-kolodvor.com/vozni_red.aspx?linija=3812&pol=3&dol=11

Все головне зроблено. Вирішили, що потрібно купити Хорватський розмовник, карту країни і в дорогу.

ЧИТАТИ ДАЛІ...