Читати перипетії вчорашнього дня...

В домовлений час ми були біля готелю. Менеджер, що продав нам квитки також має підійти. Отож, вже минає 5, 10, 15, 20, 30-35 хвилин!! ні автобуса, ні менеджера. Починають з'являтись думки, на кшталт: Н-да ми попали, нас розвели!

Але хто це? О, так, це людина, в якої ми придбали квитки! Аж тут і автобус прибув. Можна розслабитись, чудово!

Автобус був повністю заповненим серйозними туристами. Отож, в дорогу! Їхали ми дуже довго, робили зупинку в містах Карловец та Пазін. Всю дорогу наш екскурсовод (хорват на ім'я Елвіс) розповідав про історію країни та окремих міст, намагався жартувати, підтримував теплу атмосферу.

Вся територія Плітвіцьких Озер знаходиться недалеко від кордону Боснії. Парк розташований на кордоні двох кліматичних зон: приморській та континентальної, тому з континентальними вітрами сюди постійно проникає вологе морське повітря. Озера парку (16 великих і безліч дрібних водойм) розділені на дві групи: Верхні та Нижні. Загальна площа озер - 217 га. Їх живлять п'ять річок: Корану, Црна, Бієль, Плітвіци і Рієчіца.

Плітвіцькі озера (Plitvička jezera) — одне з небагатьох місць на нашій планеті, де кожен рік народжуються нові водоспади, що пов'язано з вапняковим походженням місцевих гір. Листя, які впали у воду і гілля з дерев, які ростуть поряд швидко покриваються кальцефілами (так звані "крейдяні рослини”), які, відмираючи, кам'яніють і утворюють тверді відкладення та перекривають річки. Вода, поступово розмиває подібні "дамби”, утворює нові водоспади.

Коли ми прибули до входу на Озера, то побачили велику кількість людей з усього світу. Мені сподобались жінки — японки, коли я їх побачила в жіночій вбиральні. Вони такі маленькі та чепурненькі, вже їм так років за 50, а все ще губи підмальовують, очі фарбують, красуні — одним словом.

Поки наш гід пішов за квитками, ми мали 20 хвилин, щоб перекусити. Потім він нас покликав до стенду із загальною картою Озер. Там існує 5 маршрутів-екскурсій, нам показали, яким маршрутом ми будемо рухатись.

І так ми пройшли контроль, проходимо кроків 10 і чуємо сильний потік води. Це було вражаюче видовище! На декілька секунд стоїш і завмираєш від задоволення. Так як ми опинилися на містку перед нами відкривалась казкова панорама: попереду нас був такий високий водоспад, а знизу багато озер більших та менших. Неймовірна краса! Маршрут лише починався. Початок нам сподобався.

Бажаючі зупинились, щоб зробити світлини - прекрасної роботи матінки-природи. Йдемо вниз по спеціальному дерев'яному містку (він хоч і без перил, але широкий, тому зручний), відразу за скелею відкривається шалений вигляд. Словами не описати та звук, який лунає навколо не передати. Відчуття, що попали в світ казки, де навколо все не справжнє. І тут знову висловлюю свою повагу до хорватів, що зберегли та бережуть таку КРАСУ!

Ми попрямували далі. Наш погляд постійно зупинявся на побаченому. Багато озер створені каскадами, навколо смерекові та букові ліси, в озерах за рухом людей постійно пливли риби — форелі, якщо над водою помахати рукою вся зграя тут як тут, мабуть, їсти постійно хотіли). Дуже багато красивих рослин ростуть навколо озер, вода в озері така зеленувато-прозора, кришталева, видно все до самого дна.

Так йдучи по містку до нових озер, ніби відкривається друге дихання: дихаєш і насолоджуєшся, заряджаєшся позитивною енергетикою, головне, щоб на довше її вистачило:).

Далі по маршруту ми мали перетнути озеро на поромі, що ми й робимо (із квитками можна плавати на поромі та трамваї необмежену кількість поїздок). Тепер можна спостерігати за всім просто з лавки, ноги відпочивають, тіло та душа отримують насолоду. Перебування на території заповіднику додає натхнення та оптимізму.

  ДАЛІ БУДЕ ...